На головну сторінку

Особистісно  орієнтоване  навчання  з  урахуванням  Психофізіології  

Освітня діяльність тільки тоді є легкою й успішною,
коли вона відповідає психофізіологічним особливостям дітей.

Упродовж останніх десятиріч фахівці
наголошують про необхідність

особистісно-орієнтованого навчання
,
проведення освітньої діяльності з урахуванням
вікових можливостей і природних особливостей дітей,
які визначають активність їхньої
пізнавальної діяльності;

навчання дітей з урахуванням психофізіології.

Перш за все, функціональної асиметрії і домінування півкуль мозку (лівопівкульність, правопівкульність, рівнопівкульність),
провідний канал сприйняття інформації
(зоровий, слуховий, руховий), тип нервової системи (сильна, слабка, рухлива, інертна),
тип пам’яті і мислення
, вікові та статеві психофізіологічні особливості учнів.

На практиці без музикотерапевтичної педагогіки, яка є універсальною медико-педагогічною технологією,
комфортною для дітей з різною організацією вищої нервової діяльності,
досягти особистісно орієнтованого навчання в дитячих колективах майже неможливо.

Вчитель не має змоги готувати декілька моделей уроку. Він навіть не знає, як визначати психофізіологічні особливості дітей.

В освітньому процесі відчуває себе більш-менш комфортно лише незначна кількість дітей
лівопівкульні аудіали із сильною і рухливою нервовою системою.

Тому прогресивна ідея особистісно орієнтованого навчання в сучасній українській системі освіти є лише теоретичним постулатом.

"Якщо ви подивитесь на клас, під час уроку 20% учнів активно працюють, ще 30% за цим активно спостерігають, але не виявляють активності, ще 30% спостерігають пасивно, а ще 20% – майже бездіяльні. Виходить так, що вчитель 4–5 хвилин активно веде урок, а діти – просто спостерігачі". (Концептуальні засади Нової української школи).

 

Високий рівень стресорності навчальної діяльності обумовлений тим,
що спосіб подання навчальної інформації педагогом не збігається
з психофізіологічними можливостями і особливостями дитини
,
з типом її сприйняття та засвоєння інформації.
Тоді виникає внутрішній конфлікт, погіршується успішність,
поведінка і здоров’я, зменшується мотивація дитини до навчання.

 

 

Як відомо у дітей в 69 років ліва півкуля, що відповідає за виконання багатьох розумових операцій (аналізу, логічного осмислення інформації, рахунку, читання, письма) ще недостатньо зріла, зв'язки між нейронами (нервовими клітками) слабкі. У багатьох молодших школярів недостатньо сформоване зорове, слухове, просторове сприйняття інформації; зорова й слухова пам'ять; зорово-моторна координація; мовний розвиток. Деякі діти від природи мають функціонально слабку нервову систему і також вимагають більше сприятливих методик навчання. Тому навантаження на центри головного мозку учня на етапі початкової школи повинно бути незначним і психофізіологічно-комфортним.

 

Організм дитини підказує, яку роботу і як довго він може виконувати без шкоди для здоров'я. Фахівці відзначають, що після 1015 хвилин навчальної лівопівкульної діяльності увага у дітей розсіюється, вони починають відволікатися, розмовляти один з одним, хаотично рухатися. Це ще раз підтверджує незрілість і невелику витривалість лівої півкулі у молодших школярів, несформованість у них вербально-логічного мислення.

 

Якщо ж дитина вольовими зусиллями продовжує виконувати на уроці лівопівкульну діяльність – вона зіштовхується з проблемами в навчанні, психосоматичними розладами, "шкільним неврозом". Спочатку виникає збудження лівої півкулі, що проявляється підвищеною стомлюваністю, порушенням уваги й пам’яті; потім гальмування правої із дратівливістю, страхами, тривожністю, поганим настроєм. Пізнавальна активність при цьому знижується, часто виникає дискалькулія (порушення в оволодінні математикою), дислексія (порушення в оволодінні читанням), дисграфія (порушення в оволодінні письмом). Уникнути такої невеселої перспективи вдається лише дітям, у яких ліва півкуля до 68 років уже природно дозріла, але таких учнів зовсім мало.

 

Не вирішує проблему перевантаження незрілої лівої півкулі й проведення розвантажувальних фізкультхвилинок на уроках або ж проникливе поводження вчителя, що "батогом і пряником" намагається втримувати увагу молодших школярів у процесі насиченої лівопівкульної діяльності.

 

Не менш важливим ефектом музикотерапевтичної педагогіки є те, що в процесі засвоєння навчального матеріалу (прослуховування й/або проспівування навчальних пісень, перегляду візуальної навчальної інформації, виконання рухів у такт музики) крім слухового й зорового каналів сприйняття інформації активізується й руховий (кінестетический) канал.

Тому з "ПіснеЗнайкою" комфортно навчатися дітям-кінестетикам, у яких руховий канал є ведучим. Таких учнів дуже багато, вони з трудом запам'ятовують навчальну інформацію непорушно сидячи за партою.

 

Спів оригінальних навчальних пісень об’єднує й здружує клас, зацікавлює дітей навчанням:
водночас
стимулює та урівноважує функціональну активність лівої й правої півкуль головного мозку,  поліпшує міжпівкульну взаємодію, що є основою розвитку інтелекту.
Гармонійний стан центрів головного мозку створює особливі сприятливі умови

для сприйняття й запам'ятовування навчальної інформації; розвитку центрів уваги, мислення, мовлення;
розширює інтелектуальні можливості всіх учнів; поліпшує психоемоційний стан і діяльність внутрішніх органів, регульованих тією чи іншою півкулею.

Такого комплексного результату не дає жодна з існуючих освітніх технологій