Освітня діяльність тільки тоді є
легкою й успішною,
коли вона відповідає психофізіологічним особливостям дітей.
|
Упродовж останніх десятиріч
фахівці
наголошують про необхідність
особистісно-орієнтованого
навчання,
проведення освітньої діяльності з урахуванням
вікових можливостей і
природних особливостей
дітей,
які визначають активність їхньої
пізнавальної
діяльності;
навчання дітей з урахуванням
психофізіології. |
 |
Перш за все, функціональної асиметрії і
домінування півкуль мозку
(лівопівкульність, правопівкульність,
рівнопівкульність),
провідний канал сприйняття інформації (зоровий,
слуховий, руховий), тип нервової системи (сильна, слабка, рухлива,
інертна),
тип пам’яті і мислення, вікові та статеві психофізіологічні особливості учнів. |
На практиці
без музикотерапевтичної педагогіки, яка є універсальною
медико-педагогічною технологією,
комфортною для дітей з
різною організацією вищої нервової діяльності,
досягти особистісно орієнтованого навчання в дитячих колективах майже неможливо.
Вчитель не має змоги готувати декілька моделей уроку. Він навіть не
знає, як визначати психофізіологічні особливості дітей.
|
В освітньому процесі відчуває себе більш-менш комфортно лише незначна
кількість дітей
–
лівопівкульні аудіали із сильною і рухливою
нервовою системою.
Тому прогресивна ідея особистісно орієнтованого навчання в сучасній
українській системі освіти є лише теоретичним постулатом.
|
 |
"Якщо ви подивитесь на клас, під
час уроку 20% учнів
активно працюють, ще 30%
за цим активно спостерігають,
але не виявляють активності, ще
30% спостерігають
пасивно, а ще 20% – майже
бездіяльні. Виходить так, що
вчитель 4–5 хвилин активно веде
урок, а діти – просто
спостерігачі". (Концептуальні засади Нової української школи). |
 |
Високий рівень стресорності навчальної діяльності
обумовлений тим,
що спосіб
подання навчальної інформації педагогом не збігається
з
психофізіологічними можливостями і особливостями дитини,
з типом її сприйняття та засвоєння інформації.
Тоді виникає внутрішній конфлікт, погіршується
успішність,
поведінка і здоров’я, зменшується мотивація дитини до
навчання. |
 |
|
|
|
|
Як відомо
у
дітей в
6–9 років
ліва
півкуля,
що відповідає за виконання багатьох розумових операцій
(аналізу, логічного осмислення інформації,
рахунку,
читання,
письма)
ще недостатньо
зріла,
зв'язки
між нейронами (нервовими
клітками)
слабкі.
У
багатьох молодших школярів недостатньо сформоване
зорове,
слухове,
просторове сприйняття інформації; зорова й
слухова
пам'ять; зорово-моторна координація; мовний розвиток. Деякі діти
від природи мають функціонально слабку нервову систему і також
вимагають
більше
сприятливих
методик навчання. Тому навантаження на центри головного мозку
учня на етапі початкової школи повинно бути
незначним і психофізіологічно-комфортним.
Організм дитини
підказує, яку роботу і як довго він може виконувати без шкоди
для здоров'я. Фахівці відзначають, що після 10–15
хвилин
навчальної
лівопівкульної
діяльності
увага
у
дітей розсіюється, вони починають відволікатися, розмовляти один
з одним,
хаотично
рухатися. Це ще
раз
підтверджує незрілість і невелику витривалість лівої півкулі
у
молодших школярів, несформованість у них вербально-логічного
мислення.
Якщо ж дитина вольовими зусиллями продовжує виконувати на уроці
лівопівкульну
діяльність – вона
зіштовхується
з
проблемами в навчанні, психосоматичними розладами,
"шкільним неврозом". Спочатку виникає
збудження лівої півкулі,
що
проявляється
підвищеною стомлюваністю,
порушенням уваги й пам’яті; потім
гальмування правої із дратівливістю,
страхами, тривожністю,
поганим настроєм. Пізнавальна активність при цьому знижується,
часто виникає дискалькулія
(порушення в оволодінні математикою),
дислексія
(порушення в оволодінні читанням), дисграфія
(порушення в оволодінні письмом).
Уникнути такої невеселої перспективи
вдається
лише дітям, у яких
ліва
півкуля
до 6–8 років уже
природно
дозріла, але таких учнів зовсім мало.
Не вирішує проблему перевантаження незрілої лівої півкулі й
проведення
розвантажувальних
фізкультхвилинок
на уроках або ж проникливе
поводження
вчителя,
що "батогом і пряником" намагається втримувати
увагу
молодших школярів у процесі
насиченої
лівопівкульної
діяльності.
|
Не менш важливим ефектом музикотерапевтичної педагогіки є
те, що в
процесі засвоєння навчального матеріалу (прослуховування
й/або проспівування навчальних пісень, перегляду візуальної
навчальної інформації, виконання рухів у такт музики)
крім
слухового й зорового каналів сприйняття інформації активізується
й руховий (кінестетический) канал.
Тому з "ПіснеЗнайкою" комфортно навчатися дітям-кінестетикам, у яких руховий канал є
ведучим. Таких учнів дуже багато, вони з трудом запам'ятовують
навчальну інформацію непорушно сидячи за партою. |
 |
|
|
|
Спів оригінальних навчальних пісень
об’єднує й здружує клас, зацікавлює дітей навчанням:
водночас
стимулює та урівноважує функціональну активність лівої й
правої півкуль головного мозку, поліпшує міжпівкульну взаємодію, що є основою розвитку інтелекту.
Гармонійний стан центрів головного мозку створює особливі
сприятливі умови
для сприйняття й запам'ятовування навчальної
інформації; розвитку центрів уваги, мислення, мовлення;
розширює
інтелектуальні можливості всіх учнів; поліпшує психоемоційний
стан і діяльність внутрішніх органів, регульованих тією чи іншою
півкулею.
Такого комплексного результату не дає жодна
з існуючих освітніх технологій |
|
|