Особистісно орієнтоване навчання з урахуванням Психофізіології

Особистісно орієнтоване навчання з урахуванням Психофізіології

Освітня діяльність тільки тоді є легкою й успішною,
коли вона відповідає психофізіологічним особливостям дітей.

Упродовж останніх десятиріч фахівці
наголошують про необхідність
особистісно-орієнтованого навчання,
проведення освітньої діяльності з урахуванням
вікових можливостей і природних особливостей дітей,
які визначають активність їхньої
пізнавальної діяльності;
навчання дітей з урахуванням психофізіології.

Перш за все, функціональної асиметрії і домінування півкуль мозку (лівопівкульність, правопівкульність, рівнопівкульність),
провідний канал сприйняття інформації (зоровий, слуховий, руховий), тип нервової системи (сильна, слабка, рухлива, інертна),
тип пам’яті і мислення, вікові та статеві психофізіологічні особливості учнів.

На практиці без музикотерапевтичної педагогіки, яка є універсальною медико-педагогічною технологією,
комфортною для дітей з різною організацією вищої нервової діяльності,
досягти особистісно орієнтованого навчання в дитячих колективах майже неможливо.

Вчитель не має змоги готувати декілька моделей уроку. Він навіть не знає, як визначати психофізіологічні особливості дітей.

В освітньому процесі відчуває себе більш-менш комфортно лише незначна кількість дітей –
лівопівкульні аудіали із сильною і рухливою нервовою системою.
Тому прогресивна ідея особистісно орієнтованого навчання в сучасній українській системі освіти є лише теоретичним постулатом.

"Якщо ви подивитесь на клас, під час уроку 20% учнів активно працюють, ще 30% за цим активно спостерігають, але не виявляють активності, ще 30% спостерігають пасивно, а ще 20% – майже бездіяльні. Виходить так, що вчитель 4–5 хвилин активно веде урок, а діти – просто спостерігачі". (Концептуальні засади Нової української школи).

Високий рівень стресорності навчальної діяльності обумовлений тим,
що спосіб подання навчальної інформації педагогом не збігається
з психофізіологічними можливостями і особливостями дитини,
з типом її сприйняття та засвоєння інформації.
Тоді виникає внутрішній конфлікт, погіршується успішність,
поведінка і здоров’я, зменшується мотивація дитини до навчання.

Функціональна асиметрія мозку є однією з найсуттєвіших особливостей індивідуальності людини,
її успішності у навчанні і житті,
що визначає особливості сприйняття інформації, пам'яті, стратегію мислення, емоційну сферу людини.

У процесі взаємодії півкуль має місце
певний функціональний антагонізм:
активація однієї півкулі супроводжується
певним функціональним
пригніченням другої.
Ліва і права півкулі головного мозку людини
схожі і постійно взаємодіють між собою.
Однак при цьому кожна з півкуль відповідає за різні види діяльності, має свою сферу спеціалізації й техніку обробки інформації.

Так, ліва півкуля контролює насамперед
логічне мислення і мову, а права –
образне мислення і творчу діяльність.

Гармонійний стан центрів головного мозку створює особливі сприятливі умови
для засвоювання навчальної інформації; розвитку центрів уваги, мислення, мовлення; розширює інтелектуальні можливості учнів;
поліпшує психоемоційний стан, діяльність внутрішніх органів, регульованих тією чи іншою півкулею, що є надзвичайно важливим для освіти,
розвитку та здоров’я дітей.

Ліва півкуля головного мозку

· аналізує всі факти; мислить логічно, відповідає за абстрактне мислення, вивчення музичної грамоти;
· розуміє тільки буквальне значення слів;
· контролює мову, здатності до читання, рахунку й письма;
· запам'ятовує дати і їхнє написання;
· розпізнає числа й символи;
· використовує логічні й аналітичні підходи для рішення математичних завдань;
· контролює рухи правої половини тіла;
· обробляє інформацію послідовно по етапах.

Права півкуля головного мозку
· спеціалізується на обробці невербальної інформації (символів, образів);
· "розуміє" метафори;
· відповідає за наочно-образне інтуїтивне мислення, цілісне подання інформації, творчість, музичні й художні здібності, фантазії, любов, інтуїцію, мрії, релігійність, просторову орієнтацію, уміння складати мозаїку й картинки-головоломки, розпізнання облич;
· регулює підсвідомі процеси;
· контролює рухи лівої половини тіла;
· може одночасно обробляти багато різноманітної інформації й розглядати проблему в цілому, не застосовуючи аналізу.

Серед левопівкульних людей багато інженерів, математиків, філософів, лінгвістів, представників теоретичних дисциплін.

Нерідко вони раціональні й розумові, багато й охоче пишуть, легко запам'ятовують довгі тексти, мова їх граматично правильна.

Для них характерні загострене почуття обов'язку, відповідальності, принциповості.

Часто такі люди займають адміністративні посади, але їм не вистачає гнучкості, безпосередності й спонтанності у вираженні почуттів. Вони воліють діяти по заздалегідь складених схемах, трафаретам, із працею перебудовують свої відносини з людьми.

Їм легше писати текст, аніж диктувати.

Роботам левопівкульних художників
властиві строгість форми, графічність зображення,
холодні кольори

Серед правопівкульних людей багато літераторів, журналістів, діячів мистецтва, організаторів. Правопівкульні люди – цілісні натури, вони відкриті й безпосередні у вираженні почуттів, наївні, довірливі, здатні тонко почувати й переживати, легко засмучуватися й плакати, приходити в стан гніву й люті, товариські й контактні.

Їхня мова емоційна, багата інтонаціями, жестикуляцією, у ній немає особої вибудованості, можливі запинки, плутаність, зайві слова й звуки.

Їм легше диктувати текст, чим писати.

Картини правопівкульних художників відрізняються глобальністю сюжету, більшими розмірами,
темною палітрою фарб.

Левопівкульні
діти

· сприйняття матеріалу – вроздріб, перевага слухового каналу сприйняття інформації (аудіали);

· переробка інформації – повільна, послідовна;

· мислення – абстрактно-логічне, формальне, раціональне, програмувальне, оперування цифрами
й знаками, хітсайт;

· пам'ять – довільна, знакова, слухова;

· інтелект – вербальний, логічний, теоретичний;

· мова – зміст і структура мови, синтаксис, семантика;

· діяльність – прихильність до теорії, почуття часу;

· емоції – інтраверти (орієнтація всередину), позитивні емоції (радість, щастя);

· комунікативність – орієнтація на соціум;

· творчість – ноти, структура, технології, інструменти;

· професії – людина-машина, людина-знак.

Левопівкулні діти мають почуття часу.
Вони нескоординовані але м’язово витривалі,
успішні в одиночних видах спорту.

Правопівкульні
діти

· сприйняття матеріалу – цілісне, перевага зорового й

дотикального, м'язового сприйняття інформації (візуали,

кінестетики);

· переробка інформації – швидка, миттєва;

· мислення – наочно-образне, емоційне,
інтуїтивне, оперування образами, інсайт (осяяння);

· пам'ять – мимовільна, наочно-образна, візуальна й м'язова;

· інтелект – невербальний, інтуїтивний, практичний;

· мова – інтонація мови;

· діяльність – прихильність до практики, почуття ритму,

координація рухів, просторова орієнтація;

· емоції – екстраверти (орієнтація назовні), негативні емоції;

· комунікативність – орієнтація на своє тіло;

· творчість – образи, емоції, почуття, ритм;

· професії – людина-людина, людина-природа, людина-мистецтво

Правопівкульні діти мають прекрасну просторову орієнтацію, почуття тіла, високу координацію рухів.
Вони успішні в командних видах спорту.

Дозрівання правої півкулі здійснюється більше швидкими темпами й до 9–12 років дитина є більше «правопівкульною». Для маленьких дітей характерні мимовільність і емоційність, їхня пізнавальна діяльність має безпосередній, цілісний і образний характер.
Ці психофізіологічні особливості дошкільнят і молодших школярів необхідно враховувати при підготовці дітей до школи й навчанні у початковій школі.

Ліва півкуля у дітей у 6–12 років,
що відповідає за виконання багатьох розумових операцій (аналізу, логічного осмислення інформації, рахунку, читання, письма) ще недостатньо зріла, зв'язки між нейронами (нервовими клітками) слабкі.
У багатьох молодших школярів недостатньо сформоване зорове, слухове, просторове сприйняття інформації; зорова й слухова пам'ять; зорово-моторна координація; мовний розвиток.

У сучасній школі легше навчатися дітям з низькою функціональною асиметрією півкуль,
мозок яких використовує в процесі навчання як лівопівкульні, так і правопівкульні розумові тактики й стратегії.
Дуже важливо розвивати в дітей функції обох півкуль і міжпівкульна взаємодія в процесі навчання.

Перевантаження недостатньо сформованих функцій лівопівкульної кори до 10–12 років призводить ще до однієї втрати – пригнічення поки що домінуючої, правопівкульної функції кори головного мозку. Ігнорування цього природного феномену заважає природному розвитку особистості й викликає різні порушення. Виникає певний психофізіологічний вакуум, коли ліва півкуля ще не в змозі взяти на себе ініціативу, домінуючу роль, а права – вже не може виконувати функції, які стали для неї надто складними.

Цей фізіологічний стан, який учені назвали «чорною дірою»,
негативно позначається на стані загального розвитку особистості, поглинає здібності, таланти і здоров’я дітей, розбиває невиправдані надії батьків і дітей.

Шкільне навчання передбачає в основному процес сприйняття й засвоєння запропонованої інформації.
В залежності від особливостей сприйняття й переробки інформації
дітей умовно поділяють на аудіалів, візуалів і кінестетиків.

Візуали краще сприймають інформації
за допомогою зору.

Аудіали в основному одержують
інформацію через слуховий канал.

Кінестетики краще сприймають інформацію
за допомогою рухів, дотику, нюху та ін.

Чому важливо знати, яким способом учень сприймає інформацію.

· На уроці вчитель може представляти інформацію дітям, використовуючи всі канали сприйняття: і зір і слух, і кінестетичний канал. Тоді в кожного з них є шанс засвоїти хоча б частину цих знань. Звичайно так і відбувається. Цей шанс значно підвищується, якщо, приміром, і вчитель і учень – візуали (або аудіали). Кінестетиків, на жаль, серед педагогів взагалі небагато, а в середніх і старших класах їх практично немає (якщо не вважати вчителів фізкультури й праці).

· Від того, який канал у дитини ведучий, залежить освоєння багатьох важливих навичок. Наприклад, читання або письма.

· Особливості розумової роботи істотно відрізняються (наприклад, рівень відволікаємості, особливості запам'ятовування й ін.).

· Якщо батьки й учитель знають, до якої категорії належить їхній учень, їм легше будувати з ним відносини. Багато чого стає зрозумілим: чому виникають проблеми з дисципліною, чому ми "говоримо різною мовою", як правильно заохочувати дитину або робити йому зауваження й т.д.

Більш докладно у книзі Г.Є. Акімової "Як допомогти своїй дитині".

Дитина із сильною
нервовою системою

· бадьора й повна енергії, впевнена в собі, у своїх знаннях. Інколи навіть переоцінює свої можливості;
· без напруги, легко засвоює будь-які знання;
· невтомна, постійно готова до діяльності;
· здатна протягом тривалого часу зосереджено займатись уроками та будь-якою іншою цікавою для себе діяльністю;
· легко включається в роботу;
· легко справляється з додатковими навантаженнями, їй під силу перехід до незнайомої, нової діяльності;
· здатна готувати уроки всюди – на перерві, у транспорті.

Але:
· "скисає" і роздратовується при одноманітній, монотонній роботі (прагне уникнути її, шукає шляхи виходу, наприклад починає відволікатись, розмовляти із сусідом, ставити питання вчителеві);
· з трудом виконує роботу за шаблоном, алгоритмом, їй важко даються докази теорем, синтаксичні розбори складних речень;
· не схильна до роботи, яка вимагає систематизації, упорядкування матеріалу;
· вивчення нового матеріалу підбадьорює, а повторення пройденого в кінці теми, чверті або року пригнічує її;
· не любить планувати свою діяльність і перевіряти виконане завдання, повторювати пройдений матеріал;
· не виділяється старанністю, поглибленістю виконання;
· частіше засвоює навчальний матеріал безсистемно, поверхово, "наскоком", не вникаючи глибоко в суть.

Дитина зі слабкою
нервовою системою

· спокійна, тиха, обережна, слухняна, старанна;
· ефективно, вдумливо, із задоволенням працює за знайомої схеми роботи або якщо була попередня підготовка. У цьому разі здатна проводити глибокий, всебічний аналіз і обміркування навчального матеріалу;
· добре систематизований матеріал засвоює легко;
· за превентивного навчання підвищується працездатність, на уроці – оперативність (може відповідати швидко на запитання).

Але:
· підвищено вразлива;
· має часті перепади настрою, пригнічений стан у разі невдачі;
· не в змозі займатися кількома видами діяльності;
· має низьку працездатність у разі тяжкої довготривалої праці, емоційну напругу і швидку стомлюваність;
· недостатньо впевнена (невпевнена);
· недостатньо зосереджена;
· найчастіше така дитини погано засвоює знання в класі, на уроці і заповнює прогалини сумлінною, скрупульозною домашньою роботою, із задоволенням користується енциклопедіями і словниками.

Дитина з рухливою
нервовою системою

· непосидюча, незібрана, не може зосередитись на уроці.
Її постійно щось відволікає, довго не може зібратися и прийнятися за працю;
· їй нудно займатись якоюсь однією діяльністю;
· усі свої справи і турботи тримає в голові, не складає для себе ніяких розкладів і графіків;
· здатна на ходу приймати рішення, швидко пристосовуватись до нових умов;
· нерідко відзначається надмірна рухова активність, поспішливість, нетерпеливість, швидка нерозбірлива мова;
· легко схоплює інформацію, може швидко виконати завдання, миттєво відповісти на усні запитання;
· охоче бере участь у різноманітній роботі, може успішно виконувати завдання у разі високого темпу подання матеріалу;
· швидко переключає увагу на нову діяльність, легко переходить до нової роботи;
· віддає перевагу поясненню нового матеріалу, аніж повторенню уже пройденого. Читання приносить їй задоволення, якщо вона вперше читає книгу;
· здатна досить швидко засвоїти новий матеріал – незалежно від темпу його подання;
· має живу і яскраву мову;
· у спокійній обстановці не здатна тривало обмірковувати що-небудь.

Але:
· складною і нецікавою для неї є монотонна, одноманітна робота (як і для дітей із сильною нервовою системою). Діти швидко втрачають інтерес до такої роботи і, якщо додатково не стимулювати їх, то починають відволікатись або просто перестають працювати;
· відволікається від роботи, прагнучи спілкуватись із оточенням;
· швидко включається в роботу і настільки ж швидко знижується її активність. За відсутності контролю з боку керівника її швидкісні переваги будуть давати про себе знати лише на першому етапі виконання завдань;
· невміння працювати довго без відволікань;
· може бути квапливою, не завжди слухає розповідь (пояснення) до кінця.

Дитина з інертною
нервовою системою

· спокійна, але може брати участь в активних іграх;
· стримана, послідовна,
· вразлива, довго пам'ятає неприємності, образи, невдачі;
· нездатна розкидатись на різноманітні заняття;
· у такої дитини вільний час частіше зайнятий навчанням, адже вона довго готує домашнє завдання;
· відволікають і багато часу у неї займають різні дрібниці;
· для неї характерна самостійність у виконанні навчальних завдань, визнає індивідуальну, незалежну від класу і вчителя роботу, у неї тоді є можливість довільно її організувати;
· активна в роботі за пройденим матеріалом, не зразу включається в нову діяльність;
· знижується цікавість до навчання через неможливість спокійно працювати;
· має дуже повільне зростання активності, але довготривале її збереження;
· дитина не може швидко і повно відповісти на раптово поставлене запитання, бо потребує часу на обміркування, ретельну підготовку;
· її мова некваплива, уповільнена;
· самостійна у виконанні завдань;
· може швидко виконувати завдання завдяки правильній організації діяльності.

Але:
· важкою для неї є діяльність, яка вимагає швидкості і ламання стререотипу;
· практично не працює на уроці під час опитування у швидкому темпі;
· не вміє швидко приймати рішення;
· має розвинену довгострокову, а не оперативну пам'ять;
· висловлювані думки можуть бути цікавими, якщо вони продумані заздалегідь;
· дитина тяжіє займатися своїми справами наодинці;
· часто дотримується у відповіді прийнятих стандартів, книжкових формулювань, уникає імпровізації;
· дитина любить систематизувати роботу;
· може також не відволікатися на інші справи, розмову сусіда, репліки вчителя до повного завершення завдання.